Я - батько солдата

10/12/2014

           Я – батько солдата, який знаходиться у пеклі, котре називають зона АТО. Не можу спокійно і дня прожити. Серце кров’ю обливається, коли в засобах масової інформації сповіщають про убитих, поранених та полонених наших дітей.

Сумно дивитися на сиріт, які втратили своїх батьків, на старих людей, які залишилися без даху над головою і на долю яких випали страшні випробовування. Переживши жахи окупації під час Другої світової війни та голодні післявоєнні роки, тепер, на старості літ, вони знову попали під вибухи снарядів і мін. Вони, принижені, стоять у нескінченних чергах за гуманітаркою, шматком хліба, водою. І все це лише тому, що хтось із сусідньої держави хоче бути владикою великої та неосяжної імперії…

Заради досягнення своєї мети сепаратисти не щадять життя людей ані своєї, ані сусідньої держави. Хоча і там, і тут близькі оплакують загиблих – своїх дітей, чоловіків, батьків – у цій бездарній,  не потрібній нашому народові війні.

Диригенти цієї ганебної війни повинні бути покарані людьми і Міжнародним трибуналом.

               Моя особиста думка, як і сотень тисяч людей - моїх однодумців: ми упевнені у тому, що невдовзі отримаємо перемогу над підступним ворогом, який хоче захопити наші землі.

         ВОНИ НЕ КІБОРГИ – ГЕРОЇ!

По блокпостах на зльотнім полі

З російської системи «Град»

Вогненні слались заметілі,

Створивши там жахливий ад.

Аби дістатися до схрону

І в нім уникнути біди,

Зайнять в траншеї оборону,

У хлопців є секунди три.

Згорнувшись бубликом в окопі,

Руками голову прикрив

Солдат, ховаючись від смерті,

Страшенні жахи пережив.

А вибухи гриміли поруч,

За комір сипалась земля,

Повітря пахло гірким чадом,

Диміли в згарищах поля.

А він, присипаний землею,

Притис до себе автомат,

Готовий знову стать до бою,

Свою Вітчизну захищать

Від ворогів, що в лютій злобі

Зайшли нахабно у наш дім,

Руйнують устої народні,

Страждання й біль несуть усім.

Дарма бандити намагались

З траншеї вибить вояків –

Та оборонці відбивались,

Й бандитський намір крах терпів.

Після нищівного удару

З усіх гармат і «градів»,

Здавалося б, живого сліду

Не залишилось від вояків.

Та тільки враз солдати оживали,

Як тільки затихав обстріл,

І атакуючих стрічали

Лавиною свинцевих куль.

Солдатів «кіборгами» звали,

Як невмирущих вояків,

Котрі летовище не здали,

Ані на крок не відступали.

Вони не «кіборги» – герої!

Що з бандою вступили в бій

За часточку землі своєї,

За рідну матір, отчий дім!

НА ЗАХИСТ ВСТАВАЙМО

Вставай, український народе,

Настав час грізний, роковий.

Зі Сходу на нас орда суне,

Немов нестримний буревій.

В руїнах школи й дитсадочки,

Донбас задимлений горить.

До бою станьмо, сини й дочки,

Свою Вітчизну боронить!

Ми сильні духом, з нами Правда,

Ми на своїй святій землі,

І не дозволим супостатам

Топить дітей наших в крові!

На захист станьмо усі разом

На всіх, без винятку, фронтах –

На передовій безпосередньо

І у тилу в усіх цехах!

Зроби хоч щось, що в твоїх силах,

Щоб воякам допомогти

Прогнати ворога з країни

І Батьківщину зберегти!

                                             О. Романішин

Всі новини →