Не заживає в серці рана за ту війну Афганістана. Молитва слізна материна- не вберегла від смерті сина

15/02/2015

              15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Саме цього дня   до пам’ятного знаку в селищі Підгородня зібралися  герої дев’яностих – герої Афганістану, учні та вчителі Підгороднянської школи, селищний голова та члени його громади, а також кращі представники молодіжної  організації райдержадміністрації, керівники установ і структурних підрозділів райдержадміністрації на чолі із першим заступником голови райдержадміністрації Сергієм Бондаренко.

Захід пам’яті павших та вшанування живих було розпочато на площі біля школи, де розміщено пам’ятний знак загиблим  воїнам – інтернаціоналістам.

Афганська війна – сама трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя українців і залишила по собі невиліковні рани у 150 тисячах українських родин.

Важко сказати, хто і як буде сприймати цю книгу історії про  безглузду і жорстоку війну в Афганістані: розуміти чи  засуджувати  афганські події, але для кожної розумної людини мужність і героїзм воїнів-інтернаціоналістів – речі безспірні. До того ж, ще живі матері, які  оплакують своїх полеглих синів, дружини і діти воїнів-афганців.

Мітинг–реквієм розпочав голова  Підгороднянської селищної  ради Анатолій Завгородній. Він  сказав, що цей день пам’яті буде жити  вічно. Це історія нашого народу.

Багато горя принесла війна в родини простих українців. По різному склалася доля юнаків, які повернулися живими з Афганістану. Важкою була адаптація до мирного життя, напевно, не легшою, ніж випробування боями. Ще й досі сняться їм гори, походи, стрілянина бою і друзі, яких втратили, або зранені і душевно спустошені повернулися додому.

Ніхто тоді не думав, що на нашу землю теж прийде війна, що також хтось захоче знищити волю і незалежність України. Ми повинні завжди дбати про мир, берегти його, як власне життя.

Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять про загиблих героїв Афганістану та героїв АТО.

Сергій Володимирович зазначив, що сьогодні символічний день, бо ми нарешті маємо надію на мир, нарешті перестануть гинути кращі із кращих. Звертаючись до воїнів – інтернаціоналістів, він сказав:         «Ви завжди для всіх були і є прикладом мужності і відваги, зразком людини, для якої «обов’язок» - це не просто слово, а норма поведінки, суть життя.

Десятилітня війна - це справжній пекучий біль за тисячами полеглих і скалічених на далекій  і чужій землі українських хлопців, а з другого боку, це і гордість за своє козацьке коріння, славні нащадки якого не злякались страшних випробувань, а ще більше зміцнились духом і тілом і сьогодні йдуть в авангарді прогресивних громадянських перетворень в країні. Священною є пам'ять про ваш героїзм, мужність при виконанні інтернаціонального обов'язку, готовність платити найдорожчу ціну - своє життя».

Сергій Володимирович  подякував  нашим героям за мужність і стійкість та побажав  здоров’я, добра і родинного затишку.

Школярі заспівали український гімн із правицею на серці та поклали гірлянду до пам’ятного знаку воїнам – інтернаціоналістам. В очах цих маленьких Підгороднянців вже є дорослий біль за наших побратимів, їхніх односельців, які захищають наш мир на сході країни і за тих, односельців, які полягли в Афганістані.

Найбільше афганців із селища Підгородня загинуло в ту війну. Досі тут живуть вдови і матері загиблих, а їх нащадки  вчаться в цій школі, на площі якої збудований пам’ятний знак  із прізвищами загиблих.

Сини,  мої  синочки,  як  тяжко  вас  ростити,

            Одірвані  листочки,  без  вас  не  варто  жити.

            Вертайтеся  живими  і  матір  пригорніть.

            У  батьківському  домі  родинами  живіть.

       Ярослав Гуйван згадав загиблих побратимів та зазначив, що буде написана «Книга пам’яті» про ті роки, щоб жодне прізвище нашого земляка не забули нащадки. Щороку стає все більше могил афганців, які передчасно померли через поранення і хвороби та все менше залишається живих свідків тих  подій.

Про них не потрібно забувати державі. Сьогодні афганці, як були, так і залишилися спадкоємцями  бойової слави і є носіями непідкупного, справжнього патріотизму.

Сергій Бондаренко разом із Ярославом Гуйваном вручили нагороду – пам’ятну медаль «Ветеран локальних конфліктів» Роману Пуху.

Після закінчення мітингу-реквієму присутні виїздили в місто Первомайськ, щоб покласти квіти до пам’ятника Слави загиблим в Афганістан землякам та взяли участь в панахиді по загиблим, яка відбулася в Свято – Варваринському храмі.

Всі новини →