Різдво Христове – справжнє свято духовності та любові

06/01/2016

    7 січня християни святкують Різдво Христове за Юліанським календарем. Усі українські Православні Церкви, Українська Греко-Католицька Церква, більшість українських євангельських християн,  а також Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська Православні Церкви зустрічають Різдво Христове в ніч з 6 січня на 7 січня. Цей день є офіційним державним святом в Україні.

   Згідно з Євангелієм, Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім'ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії (Богородиці й Пріснодіви), які прибули до Вифлеєму для участі в перепису населення. Не знайшовши місця для нічлігу родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди. Під час народження Христа над печерою зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію трьом волхвам (мудрецям, царям). Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію сповістив янгол, потім волхви. Волхви піднесли Христу царські дарунки — золото, ладан і смирну.

    Цар Юдеї Ірод, який почув звістку про народження нового царя, велів вбити всіх дітей у віці до 2 років. Йосипу з’ явився ангел та попередив про небезпеку.  Тому родина Йосипа була змушена переховуватися в Єгипет аж до смерті Ірода.

    Достовірна дата народження Христа невідома.

     В Україні християни східної традиції святкують Різдво 7 січня, коли за Юліанським календарем випадає 25 грудня — офіційна дата народження Ісуса. Невід’ємним атрибутом святкування Різдва в Україні є колядки, в яких прославляється новонароджений Христос. Колядники ідуть з колядою від хати до хати, сповіщаючи радісну новину – народження Божого Дитяти. У всіх храмах відправляються святкові Різдвяні Літургії. За святковим столом збирається вся родина, вітаючись словами: «Христос Рождається! Славімо його!»

_____________________________________

risu.org.ua

  P.S    Разом із вірою Христовою в Україні та за її межами набули поширення такі народні традиції, як колядування та щедрування. Коляда – це своєрідний гімн Христу, оспівування його народження. У щедрівках же славлять природу та закликають весну.

   Першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину і сьогодення є діти та підлітки, які обходили ватагою оселі, співаючи колядки та щедрівки. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами, солодощами.

    Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими мають з'являтися представники чоловічої статі. Проте згодом традиції трансформувалися і дівчатка теж долучилися до святкувань.

    Різдву, за церковним статутом, передує чотиритижневий піст. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят – дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного – для забезпечення багатого врожаю.

   Переддень Різдва – Святвечір (або Багата кутя) починається з появою на небі першої зірки. У цей день піст був особливо суворим. Крім куті на столі обов'язково стояли 12 страв: грибні, ягідні, пиріжки з квасолею чи капустою, смажена риба, борщ з рибою і грибами та ін. Першою починати потрібно їсти кутю – найголовнішу обрядову їжу, неодмінний символ різдвяно-новорічних свят. Далі годиться скуштувати всіх страв, запиваючи їх узваром.

    Під час вечері у давнину батько виходив з кутею на двір і кликав: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти. Якщо не хочеш, то не йди. Не морозь ні ягняток, ні поросяток, ні теляток». У такий спосіб ніби задобрювали сили природи, щоб майбутній врожай був гарним. Кутю також кидали в криницю або річку, щоб не було посухи.

   Посуд від пісних страв ретельно мили, оскільки наступна їжа вже мала бути скоромною. Починалося різдвяне розговіння.

    Завершивши обрядову вечерю, діти після спочинку розносили гостинці своїм родичам. Ті з нетерпінням чекали бажаних гостей. Нарешті з'їжджалася вся родина й сідала за святковий обід, який тривав допізна.

    Потім знову все оживало – починалося колядування. У різних регіонах воно проводилося по-різному: та Покутті колядували ще напередодні Різдва, на Лівобережжі – першого дня, а на Поділлі – водили ватаги лише другого дня свят.

    Особливо радісним було Різдво для дітей. Ватаги хлопчаків ходили по хатах з вертепом – маленьким ящиком, обклеєним кольоровим папером, де за допомогою ляльок, закріплених на осі, розігрувалися вистави, що складалися з двох частин. У першій частині розігрувалися сцени, пов'язані з народженням Христа і біблійними персонажами; друга, світська, включала до свого сюжету житейські історії про Добро і Зло.

   Різдво Христове – це справжнє свято любові, яке щиро шанується сьогодні. Різдво закликає нас до внутрішнього відродження, до оновлення усього сущого: людини, сім'ї, нації, держави, всесвіту. Це свято щораз учить нас шанувати людей і  берегти  природу.

Всі новини →