Великий терор 1937-1938 років

12/05/2016

26 вересня 1936 року  НКВС СРСР очолив Микола Єжов. Саме з його іменем пов’язують хвилю «великого терору», ініційовану Йосипом  Сталіним. Фактично  Єжов прийшов до НКВС з готовим планом репресивних дій, насамперед проти діячів-опозиціонерів Сталіна.

    За часів «єжовщини» партійно-чекістському тандему вдалося поєднати в обвинуваченні правих ухильників з «троцькістсько-зінов’євським блоком».

В січні 1937 року у Москві відбувся судовий процес у справі «паралельного антирадянського троцькістського центру», а в  березні 1938 року відбувся процес «правотроцькістського блоку».  

Микола  Єжов розпочав масштабну «чистку» партійних, військових і чекістських кадрів. Було суттєво розширено систему ГУЛАГу, в якій опинялися мільйони засуджених політичних в’язнів. Тільки навесні 1937 року внаслідок різних операцій НКВС у радянських таборах опинилося 700-800 тис. осіб. Наказом від 21 жовтня 1937 року  усі виправно-трудові табори були підпорядковані безпосередньо ГУЛАГу НКВС.

Ставши народним комісаром  внутрішніх справ СРСР, 1936-1938 років Єжов розпочав  тотальне знищення   народу, зокрема, українців.

«Єжовщина» в Україні набрала обертів в січні 1937 року, коли  комуністами була ухвалена постанова «Про незадоволене партійне керівництво Київського обкому КП(б)У та недоліки у роботі ЦК КП(б)У».

     Відповідно до цієї постанови почалася кампанія чисток серед київських комуністів.

      В січні  1937 року  на пленумі Київського обкому було розкритиковано колишнього сталінського соратника П. Постишева, якого було звільнено з лав партії більшовиків, визнано «ворогом народу», арештовано разом з дружиною  та розстріляно.

    Загалом було звинувачено 46 членів Київського обкому та виключено з партії, 32 з них заарештували як «ворогів народу».

Ескалація «ворогоманіії» та «шпигуноманії» увійшла в нову фазу після того, як на посаді наркома внутрішніх справ УРСР В. Балицького змінив Ізраїль Леплевський.

Він почав свою діяльність відповідно до наказу Єжова і був палким реалізатором «єжовської» репресивної політики, слухняно проводячи всі інспіровані центральним керівництвом НКВС акції – «масові операції» щодо куркулів та «кримінальних злочинців», щодо поляків, ініційованих НКВС СРСР 11 серпня 1937 року, щодо німців, щодо румунської та харбінської ліній та щодо латишів.

Завжди він просив центр збільшити «ліміти», тобто кількість визначених кандидатів у «вороги народу»; виявляв неабияку ініціативу: «розгром» есерівського підпілля, колишніх боротьбистів, «церковно-сектантських кадрів», «антирадянського сіоністського активу» тощо.

    Ізраїль Леплевський  старанно шукав «компромат» проти членів «команди» П. Постишева, а також проти свого попередника В. Балицького. Однією з найбільших його справ була «буржуазно-націоналістична антирадянська справа колишніх боротьбистів» , за якою репресовано групу партійно-державних керівників УРСР, а голова Раднаркому  Любченко, під час роботи пленуму ЦК КП(б)У, покінчив життя самогубством.

В  серпні  1937 року Сталін підписав директиву ЦК ВКП(б) про проведення у 2-3 районах відкритих процесів над шкідниками у сільському господарстві. Саме ця директива значно стимулювала пошук «ворогів народу» на селі, в тому числі в Україні. Видобування слідчим необхідних зізнань полегшувалося тим, що саме у 1937 року було офіційно дозволено застосовувати фізичний вплив на тих, кого підозрювали у ворожих діях. ЦК ВКП(б) у своїй телеграмі назвало засоби фізичного впливу як «припустимий і правильний метод».

Репресії не оминули і самих співробітників НКВС, яких до кінця 1937 року було заарештовано понад 200 чоловік. Арештовували секретарів, депутатів, членів райкомів тощо. Тільки у 1938 р. в апараті НКВС УРСР було заарештовано 261 «зрадника, учасника правотроцькістської організації, інших антирадянських формувань та шпигунів іноземних розвідувальних органів». Всього в Україні у 1938 році  заарештували 994 співробітника НКВС. Постраждали і професійні військові. Всього було забрано  життя понад 40 тис. професійних військових, у тому числі більше третини з них (15 тис.) – в Україні.

     1937-й рік став переломним у долях багатьох в’язнів-українців на Соловках. «Чистка» Соловецької тюрми особливого призначення ГУДБ НКВС СРСР була проведена особливою трійкою під головуванням Л. Заковського.

    Серед тих, кому винесли смертний вирок, була велика група в’язнів-українців (М. Зеров, М. Куліш, Л. Курбас, А. Крушельницький, М. Ірчан-Баб’юк, С. Рудницький, М. Яворський). 1 тис. 116 в’язнів вивезли в урочище Сандормох у Карелії, де з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року  фактично знищили 1 тис. 111 осіб.

     Жителі Первомайщини теж постраждали від репресивної машини комуністів. Ось тільки деякі прізвища наших земляків, які були незаконно звинувачені, піддані тортурам, замордовані та скалічені  репресивною владою.

Нагорний Тимофій Якович, 1897, с.Кумари Врадіївського р-ну, українець, із селян, освіта початкова, проживав у с. Катеринці Первомайського р-ну, робітник лісгоспу. Заарештований 21.04.1938 р. Рішенням Трійки при УНКВС по Одеській області від 05.05.1938 р. засуджений до розстрілу. Страчений 25.05.1938 р. Реабілітований в 1961

році.

• Назарець Василь Олександрович, 1898, с.Грушівка Первомайського р-ну, українець, із робітників, освіта початкова, проживав у с.Грушівці. Столяр. Рішенням Трійки при УНКВС по Одеській області від 06.12.1937 р. засуджений до розстрілу. Страчений. Дата невідома. Реабілітований в 1957 році.

• Немиро Каземір Владиславович, 1880, с.Олександрівка Віленської губернії, поляк, із селян, малоосвітчений, проживав на ст. .Голта Первомайського р-ну. Робітник телеграфу. Заарештований 05.01.1936 р. Особливою Нарадою при Наркомі Внутрішніх Справ СРСР від 31.01.1936 р., засуджений до заслання в Казахстан строком на 5 років. Подальша доля невідома. Реабілітований в 1989 році.

Новошицький Олексій Григорович, 1895, с. Кумари Первомайського р-ну, українець, із селян, малоосвітчений, проживав в с. Кумарах. Хлібороб. Заарештований 31.01.1933 р. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УРСР від 11.02.1933 р. засуджений до 3років ВТТ. Подальша доля невідома. Реабілітований в 1989 році.

• Новіков Павло Петрович, 1881, с.Мигія Первомайського р-ну, українець, із селян, малоосвітчений, проживав у с. Мігії Первомайського р-ну. Коваль. Заарештований 25.01.1933 р. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ від 4.02.1933 р. засуджений до 3років ВТТ. Подальша доля невідома. Реабілітований в 1989 році.

Нотич Сава Семенович, 1856, с.Лиса Гора Первомайського р-ну, українець, із селян,освітчений, проживав у Лисій Горі. Церковний староста. Заарештований 27.07.1937 р. Рішенням Трійки при УНКВС по Одеській області від 15.08.1937 р. засуджений до 10 років ВТТ. Реабілітований в 1957 році.

Образцов Климентій Сергійович, 1883, с. Мигія Первомайського р-ну, росіянин, із селян, освіта початкова, проживав у м.Первомайську. В 1905-1907 рр. - член соціал-=демократичної партії. Безробітний. Заарештований 12.04.1938 р. Рішенням Трійки при УНКВС по Одеській області від 5.05.1938 р. засуджений до розстрілу. Страчений 22.05.1938 р. Реабілітований в 1962 році.

Олійников Федот Савелійович, 1892, с.Онилово Фрунзенського р-ну, українець, із селян, освіта початкова, проживав в с.Степківці Первомайського р-ну. Бракувальник радгоспу. Заарештований 16.09.1937 р. Рішенням Трійки при УНКВС по Одеській області від 26.09.1937 р. засуджений до 10 років ВТТ. Подальша доля невідома. Реабілітований в 1989 році.

• Оліфіренко Михайло Ісайович, 1874, с. Лиса Гора Миколаївської області, українець, із селян, неосвітчений, проживав у с. Лиса Гора. Хлібороб. Рішенням Трійки при УНКВС по Одеській області від 29.04.1938 р. засуджений до розстрілу. Страчений 25.05.1938 р. Реабілітований в 1989 році.

• Опацький Дмитро Зинькович, 1901, с. Кримка  Первомайського р-ну, українець, із селян, малоосвітчений, проживав в с. Кримці. Рахівник колгоспу. Заарештований 26.01.1933 р. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ від 4.02.1933 р. засуджений до 3років ВТТ. Подальша доля невідома. Реабілітований в 1989 році.

Більше інформації про репресованих можна дізнатися із сайту lib.chdu.edu.ua

Проте ми повинні пам’ятати, що  відповідно до Указу Президента України від 21 травня 2007 року  № 431 «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору - масових політичних репресій 1937-1938 років» 15 травня 2016 року в Україні відзначатиметься День пам'яті жертв політичних репресій. В цей день запалімо свічку пам’яті за невинно замордованими тоталітарним режимом!

 Первомайщина готується провести заходи, з метою вшанування земляків, які постраждали внаслідок великого терору.

Всі новини →