Як взаємодіяти із захисниками й захисницями, щоб це було доречно і з повагою до їхньої гідності

13/11/2023

 - Давати милостиню

- Жаліти

- Допомагати, коли не просять

Короткий список того, що не варто робити у взаємодії з людьми, які мають бойовий досвід. Навіть якщо ви мали найкращі наміри і щире бажання підтримати.

Як взаємодіяти із захисниками й захисницями, щоб це було доречно і з повагою до їхньої гідності, розповідають вони самі у відеопроєкті «Спілкування з Нескореними», створеному групою Starlight Media (телеканал СТБ) за експертної підтримки громадської організації «Безбар'єрність».

Відповідні поради інтегровано у розділ «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія», який зовсім скоро отримає «Довідник безбар’єрності» – гід з толерантної взаємодії, створений за ініціативою першої леді Олени Зеленської.

Найголовніше – з перших уст: 

Про допомогу

Завжди варто запитати, чи твоя допомога потрібна, і не ображатися, якщо її не прийняли.

«Коли людину з протезом прямо насильно намагаються посадити в метро (а їй потім важко буде сісти, встати), треба запитати: «Чи потрібна твоя допомога?» «Пояснити, що тобі буде приємно допомогти», – Юлія Шевчук, медикиня, інструкторка, ветеранка.

Про гроші

«Я їхав у метро. Сів поруч біля бабусі… вона почала порпатися в сумці, потім дістає і дає мені гроші. Я кажу: «Не потрібно». Але вона так наполегливо мені їх дає-дає, і вони вже в мене в руці. Я їх назад віддаю, а вона ніяк», – Олександр Будько, військовослужбовець ЗСУ.

«Гроші – це зайве», – Олександр Пономарьов, військовослужбовець ЗСУ.

«Я розумію, що людина зробила це з доброї пропозиції. Що вона хоче допомогти. Але багатьом хлопцям це неприємно», – Веніамін Бондарчук, ветеран ЗСУ.

Про погляди

Не дивіться з жалістю, чи ще гірше – з відразою. Це принижує і ображає. Не ховайте і не відводьте погляд.

«Коли люди дивляться з якоюсь відразою. Я зустрічав такі погляди на собі», – Максим Дмитраш, поліцейський.

«Спочатку дуже соромився. Навіть намагався руку сховати (чоловік має протез руки, – ред.), що я не такий уже, як всі. Найсильніше відчуття – ти себе відчуваєш ніби неповноцінним», – Олег Должок, ветеран ЗСУ.

«Виходиш на милицях. Люди ідуть, і у деяких просто на очах бачиш, що люди починають плакати», – Богдан Яроцький, військовослужбовець ЗСУ.

Про запитання

«Як там було?» «Чи ти вбивав?» «Навіщо ви поїхали на ту війну?» «А чи бачили ви там мертвих людей?» Будь ласка, поставте на ці запитання залізне табу.

«Товариш цивільний каже: «Щось ти дуже підхудав». Я йому кажу: «Звісно, мене вже півроку хочуть вбити», – Віталій Бородавка, військовослужбовець НГУ.

Про дитячу цікавість

Щиро розкажіть дітям про протези. Поясніть, що їх не можна чіпати без дозволу, так само як тростину, милиці, крісло колісне. Тикати пальцями, викрикувати – образливо для воїна.

«Було навіть таке, коли мама дитині закривала очі…», – Максим Дмитраш, поліцейський. – «Насамперед не потрібно видумувати казок. Батьки мають говорити, що це – нормально».

«Коли я спілкуюся з дітьми, вони з захватом оглядають все, обмацують. Приємно і батькам, і мені тоді комунікувати приємно», – Олександр Будько, військовослужбовець ЗСУ.

Про подяку

«Дякую» – усмішкою, кивком голови, просто приклавши руку до серця – будь-що із перерахованого зігріє людину, якій ви хочете висловити вдячність.

«Підбігає дівчинка, дає мені ляльку-мотанку і просто каже: «Дякую тобі, мій захисник. Це дуже круто», – Веніамін Бондарчук, ветеран ЗСУ.

«Достатньо погляду з посмішкою», – Олександр Маковей, військовослужбовець ЗСУ.

«Довідник безбар'єрності» (https://bf.in.ua) – гід з толерантної взаємодії, створений за ініціативою першої леді Олени Зеленської.

#бізнесбезбарєрів

#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree

Всі новини →