Надання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які здійснюють підприємницьку діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору

22/04/2025

 З 04 квітня 2025 року набув чинності Закон України від 18 грудня 2024 року № 4158-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування», яким поновлено право застрахованих осіб на отримання страхових виплат у разі тимчасової втрати працездатності — як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX (далі — Закон № 2620), право на отримання страхових виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають усі застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства, а також члени їхніх сімей, які постійно проживають на території України.

Таке право виникає у разі настання страхового випадку під час здійснення трудової діяльності (включаючи період випробування та день звільнення), а також при провадженні підприємницької або іншої діяльності, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 2620, страхові виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та здійснюються за основним місцем роботи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Застрахована особа — фізична особа, яка, відповідно до законодавства, підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та / або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі — Закон № 2464)).

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема:

— підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

— фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до частини шостої статті 4 Закону № 2624, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, якщо роботодавцем було сплачено страховий внесок за особу, яка є фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, у розмірі не менше мінімального страхового внеску, то такі особи звільняються від сплати за себе єдиного внеску, а законодавчі підстави для самостійної сплати такими особами єдиного внеску відсутні.

Таким чином, для застрахованої особи, яка працює за основним місцем роботи, де сплачували єдиний соціальний внесок не менше мінімального страхового внеску, і яка є фізичною особою — підприємцем, право на отримання страхових виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності може бути реалізовано лише за основним місцем роботи.

Всі новини →