Політична толерантність і радикалізм

03/12/2014

        Історичний досвід показує, що суспільство повинне уважно ставитися до появи на політичному ринку ідей, що прагнуть закріпити чиюсь перевагу і намагаються за будь-яку соціальну ціну досягти поставленої мети. Загалом історично виправданий радикалізм потребує стримування та противаг заради мінімізації негативних наслідків.

Радикалізм (від лат. radicalis — корінний) — ідеологічна та політична течія, яка обстоює необхідність корінних суспільних та політичних змін, що виходять за межі існуючої системи.

Радикалізм політичний – це прагнення до рішучих, кардинальних методів і дій у політиці. Його використовують для характеристики опозиційних напрямків, крайніх течій в ідеології і політиці (ідеології, політичні рухи, партії, партійні фракції, парламентські угруповання, окремі лідери).

Термін "радикалізм" виник в Англії наприкінці XVIII ст. в епоху промислової революції, швидко поширився по Європі, давши назву широкій політичній, філософській, літературній, релігійній, культурній і просвітницькій течії. В ХІХ-ХХ ст. радикалізм зазвичай називали ідеологію партій соціалістичної, соціал-демократичної, націоналістичної орієнтацій (радикали, радикал-соціалісти, націонал — радикали) за їх наміри остаточного вирішення суспільних проблем, відмову від компромісів, за упевненість у наявності простих і швидких рішень, непохитну віру у власну правоту.

Перші неформальні об’єднання на території Миколаївської області починають виникати з 1988 року під впливом процесів демократизації та гласності, що набирали обертів.

Каталізатором становлення неформальних екологічних організацій в Україні була аварія на ЧАЕС, наслідком якої стало радіаційне забруднення великих територій країни.

Питання екологічної безпеки Миколаївщини набуло загострення внаслідок реалізації проекту збільшення потужностей Южноукраїнської АЕС (ЮУ АЕС) за рахунок будівництва нових енергоблоків.  Головним завданням створеної екологічної асоціації на теренах Миколаївського краю було, в першу чергу, пробудити екологічну свідомість суспільства.

Іншим товариством, що працювало в екологічному векторі, було добровільне об’єднання «Союз Чорнобиль».

Організація поставила за мету захищати права громадян, що брали участь у ліквідації наслідків аварії, постраждалих від катастрофи, а також тих, хто потрапив під дію іонізуючого опромінення.

Важливу роль у справі відродження української культури відіграло Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка (ТУМ). В лютому 1989 р. осередки товариства починають виникати і в регіонах. Основну увагу члени ТУМу приділяли мовному питанню.

Важливу роль у стані неформального опозиційного руху відігравала Українська Гельсінська Спілка (УГС). Діяльність організації мала яскраво виражене політичне спрямування.

Зміна суспільно-політичної ситуації в Україні, підвищення рівня національної свідомості і громадської активності серед населення Миколаївщини поставили на порядок денний питання про організаційне об’єднання українських демократичних сил.

Процес національного пробудження, який охопив Україну в кінці 80-х – початку 90-х рр., на  Миколаївщині мав свою специфіку.

Неформальний громадсько-політичний рух був представлений повним спектром неурядових організацій. Культурницькі, екологічні, історико-просвітницькі та політичні товариства, зуміли привернути увагу населення до найважливіших суспільно-політичних проблем регіону: занедбання національної історії, а також української мови і культури, погіршення стану навколишнього середовища, різке, нехтування громадянськими правами і свободами людини. Активна громадська робота неформалів: проведення мітингів, пікетів, участь у виборчих кампаніях, випуск періодичних незалежних видань, що відкривали очі населенню на реальний стан речей в державі та регіоні, дали можливість демократам реально впливати на політику місцевих, а часом і центральних органів влади.

Фактично неурядові організації створили соціальну базу для виникнення потужного національно-демократичного руху.

Разом національно-демократичні сили Миколаївщини проводили боротьбу за політичні права українського народу. Незважаючи на жорстку протидію компартійних органів, активна діяльність місцевих неформалів спростувала твердження про Миколаїв як «червоне» місто, розвіяла тезу, що національне відродження було штучно занесене із Західної України. Неурядові організації Миколаївщини зробили вагомий внесок у становленні багатопартійності та здобутті Україною незалежності.

З метою профілактики політичного радикалізму в Первомайському районі були затверджені розпорядженням голови райдержадміністрації від 05.03.2011 року № 334- р заходи, спрямовані  на профілактику та недопущення проявів політичного радикалізму в Первомайському районі.

Безумовно, кожен громадянин має право на свою думку та свої політичні вподобання, але толерантність, терпимість та повага один до одного- це запорука миру та запобігання конфліктів.

Однак засоби масової інформації не допускають випадків розміщення інформації, що містять ознаки розпалювання політичного радикалізму.

Особливо сьогодні ми повинні бути єдиними і знаходити компроміси, бо в нас єдина країна – суверенна та цілісна.

Всі новини →