За посягання на цілісність держави - до відповідальності!

17/12/2014

       Проблема сепаратизму є однією з найбільш актуальних в сучасній політичній практиці. При цьому принципово важливим є положення, згідно з яким у жодному разі не можна потурати активній агресивності сепаратизму, зважаючи на його значну руйнівну силу. І тому державою повинні бути використані всі можливі засоби – економічні, політичні, правові, психологічні, ідеологічні і, нарешті, військові, як крайні, для запобігання деструктивних явищ і процесів, що провокуються сепаратистськими силами.

Народи, охочі здобути державність за рахунок інтересів інших народів і, особливо, ціною кривавих конфліктів, не можуть вважатися цивілізованими суб'єктами сучасного світу.

Державна єдність є оптимальною для визначення шляхів підвищення міжнародного авторитету країни, забезпечення прав і свобод її громадян, гармонійного розвитку суспільства, держави та особистості.

У новітній час прояви озброєного сепаратизму були зафіксовані в Ірані, Східному Пакистані, на північному сході Індії, в Іраку та Туреччині, Ефіопії, Кенії, Судані, також варто згадати басків в Іспанії, корсиканців у Франції, албанців в Сербії та Македонії, сербів і хорватів у Боснії і Герцеговині, вірменів в Азербайджані, події Придністров’я, Грузії та Абхазії.

В даному контексті можна навести кілька прикладів, а саме:

Придністров'я – самопроголошена та невизнана більшістю країн світу держава у Східній Європі, територію якої міжнародна спільнота визнає частиною Республіки Молдова, проте остання не має контролю над регіоном. Незалежність Придністровської Молдавської Республіки було проголошено 25 серпня 1991 року, після чого між сепаратистами та молдовськими військами почався збройний конфлікт, що завершився фактичною перемогою сепаратистів, підтриманих російською армією.

Республіка Абхазія – самопроголошена держава на східному узбережжі Чорного моря, де-юре автономна республіка у складі Грузії. У 1992 році сепаратистський уряд республіки проголосив незалежність від Грузії, що наступного року спричинило грузинсько-абхазьку війну. Незалежність Абхазії визнала Росія, Нікарагуа, Венесуела. Решта країн світу визнають Абхазію частиною Грузії у статусі автономної республіки.

Південна Осетія — самопроголошена держава на південному Кавказі. Значна частина світової спільноти (в тому числі й Україна) розглядає Південну Осетію (Цхінвальський регіон) як зону етнополітичного конфлікту, при цьому визнаючи її частиною території Грузії у складі трьох адміністративних одиниць. 2008 року за підтримки і збройного втручання Росії регіон було повністю виведено з-під контролю Грузії.

Мирним шляхом вирішилось питання в одній з найрозвинутіших країн світу та ЄС – Великобританії, яка складається з Англії, Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі, відповідно. У 2014 році в Шотландії було проведено референдум про незалежність. За результатами усіх 32-х шотландських регіонів, які брали участь у референдумі, «Ні» відокремленню від Англії сказали близько 55% виборців, «За» – 45%.

Сепаратизм розпалюється на кордонах України з метою виведення територій від України, при цьому використовується у великій мірі національний чинник (окрім соціального, політичного та інших) – розпалюється внутрішній конфлікт з елементами громадянської війни. Військова агресія, принесена на українську землю кремлівським керівництвом у вигляді не вторгнення, а підтримки і розпалення вогнищ нестабільності. На національному рівні така агресія спричинила явище біженців – внутрішнього міграційного явища, досі не знаного.

Варто також відзначити, що озброєні сепаратисти Донбасу – банальні заробітчани. Як тільки їх перестануть фінансувати з-за кордону, всякі прагнення до федералізації згинуть, як роса на сонці.

Збройне протистояння зумовлює невпинне погіршення економічних показників розвитку Донецької та Луганської областей.

Загострення соціальних і гуманітарних проблем, крім посилення потенціалу протестних настроїв серед населення країни, зумовлює зростання фінансового навантаження на бюджет та соціальні фонди держави.

Ситуація може ускладнитись, а обсяги втрат значно зрости внаслідок вчинення протиправних (диверсійних, терористичних) дій на потенційно небезпечних об’єктах та/або порушення умов тимчасового припинення вогню та, як наслідок, чергової ескалації збройного протистояння, поширення його на нові території країни.

В окупованому Криму все також змінилося не на краще за останній рік. Раптова поява «зелених чоловічків», приєднання до Росії, нові прапори, нові паспорти - і західні санкції. Для головної галузі економіки півострова, туризму, все це шкодить як ніщо інше. Анексія призвела до різкого скорочення числа туристів сюди на відпочинок. Іноземні круїзні лайнери більше не заходять до Ялти і Севастополя. Українці, що приїжджали раніше сюди на відпочинок тепер відмовляються проводити тут відпустку з принципу. А нормальне сухопутне сполучення Криму з Росією було порушено збройним протистоянням на Добнасі. Останні європейські санкції змусили згорнути свою діяльність багатьох підприємств.

Верховна Рада підтримала законопроект № 4524-1 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України)», який, зокрема, посилює покарання за сепаратистські дії.

Відповідно до закону, вносяться зміни в санкції статей 110, 111, 113, 114 Кримінального кодексу України в частині збільшення строків позбавлення волі.

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 111. Державна зрада

1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, карається  позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 113. Диверсія

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 114. Шпигунство

1. Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства, караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 114-1. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань

1. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період - карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

2. Те саме діяння, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Всі новини →