Наші земляки - захисники України

17/12/2014

         Вони захищають Україну, оберігають нас із вами. Вони знають ворога в лице, не раз бачили смерть на власні очі. Українські військові – це герої нашого часу, які живуть поряд із нами. З такими сміливцями я мала честь поспілкуватися.

Один із них – старший лейтенант Валерій Анатолійович Головко – командир взводу охорони першого підрозділу. Пішов захищати Батьківщину ще в серпні. Після місяця підготовки його направили у зону АТО. Під керівництвом В.А. Головка перебувало 49 солдатів. Завданням його підрозділу, який дислокувався під Маріуполем, був захист повітряного простору від можливого вторгнення сепаратистів.

– Мій взвод охороняв зенітно-ракетні установки від ушкоджень. Адже навіть одна куля снайпера може зруйнувати весь комплекс, – розповів В.А. Головко – Нині взвод охорони забезпечений всією необхідною апаратурою. А коли допоміжних засобів захисту було недостатньо, виручали друзі наші менші. Наприклад, роль тепловізора справно виконував собака Ванько. Безпритульних тваринок приручили бійці взводу охорони, і песики допомагали їм у складних ситуаціях вночі.

– Декілька разів наш хвостатий охоронець Ванько, почувши тріск гілок чи підозрілий шелест із найближчої до блокпоста лісосмуги, заливисто гавкав. Після цього ми відкривали вогонь, а пес ховався в укриття. Так, із допомогою собак і убезпечували себе від непроханих гостей – розвідки сепаратистів, – згадує Валерій Анатолійович.

Микола Дмитрович Войтковський – солдат-зенітчик. Два місяці разом із побратимами слідкував, щоб жоден ворожий літак не перетнув кордон України. 

Миколу Дмитровича вдома чекали любляча дружина та син, для якого батько – достойний приклад для наслідування.

–  В армії всі стають згуртованим колективом, і завдання в усіх одне – не пропустити ворога на рідну землю. Позитивних емоцій на передовій небагато, душу гріють думки про рідних. Особливо радіємо, коли отримуємо передачі з дому. Хочеться чогось домашнього, смачненького, – поділився спогадами М.Д. Войтковський.

Бійці дуже вдячні своїм наставникам – командиру полку Олександру Миколайовичу Бобку і командиру підрозділу Олексію Олексійовичу Мараховському, для яких люди завжди на першому місці, і які усіляко намагаються покращити умови перебування на службі особового складу.

Війна – це війна, і братерське ставлення один до одного, розуміння покладених завдань, любов до України підтримують бойових дух військовослужбовців. А підтримка рідних і близьких додає впевненості у правильності патріотичних вчинків.

За матеріалами кореспондента

комунальної газети

«Прибузький вісник»

Л. Корнізовської

Всі новини →