Унітарна - значить єдина

25/12/2014

Російський агресор сьогодні активно нам  нав’язує федералізацію.

Давайте розберемося в цих поняттях.

 Згідно з Конституцією Україна - унітарна держава. Це форма державного устрою, у якій функціонують єдині для всієї країни вищі органи державної влади, правова система, конституція, збройні сили. До її складу входять 24 області, два міста республіканського значення - Київ і Севастополь - й Автономна Республіка Крим (останні два утворення є тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями).

Унітарний статус України закріплено статтею 2 Розділу І Конституції України. Правом ініціювати зміни цього Розділу наділені Президент України або не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради. Ухвалювати такі зміни теж має конституційна більшість Верховної Ради - із затвердженням їх на Всеукраїнському референдумі (стаття 156 Основного Закону), який призначає Президент України

Федерація - це  форма державного устрою, у якій суб’єкти федерації можуть мати власну, але узгоджену з федеральною конституцію, власні органи влади, систему законодавчих, виконавчих і судових органів. Ці утворення формально не володіють суверенітетом, правом одностороннього виходу з федерації й самостійної участі в міжнародних відносинах. Близькими до суб’єктів федерації можуть бути автономні утворення деяких унітарних держав (наприклад, Автономна Республіка Крим). На сьогодні у світі з близько 200 визнаних державних утворень налічується лише трохи більше 20 федеративних держав. Вони утворені на різних засадах, мають різний устрій, різний ступінь розвитку.

Найстаршою федерацією є Швейцарія, яка виникла за середньовіччя з окремих держав - кантонів, і пройшла шлях через конфедеративний союз до сучасної федеральної держави. Політико-територіальний устрій окремих країн змінюється. Так, протягом XX ст. Чехословаччина була унітарною державою (1918-1968 рр.), федеративним утворенням (1969-1992 рр.), а з січня 1993 року Чехословацька Федерація взагалі припинила своє існування. На її території утворилися дві унітарні держави - Чеська Республіка і Словацька Республіка (Словаччина).

У 1946 році була утворена Югославська Федерація, до складу якої входили шість республік і два автономних краї. Події кінця 80-х - початку 90-х років XX ст. призвели до розпаду федерації у тому її вигляді, що передбачався Конституцією 1974 року. Натомість виникла нова Югославська Федерація - Союзна Республіка Югославія, суб’єктами якої стали лише дві республіки - Сербія та Чорногорія. Решта колишніх суб’єктів Югославської Федерації є самостійними національними державами. У 2006 році Чорногорія також здобула повну державну незалежність.

До складу Російської Федерації входять різні суб’єкти федерації: республіки, краї, області, автономна область, міста федерального підпорядкування (Москва, Санкт-Петербург), автономні округи. Ці державні утворення мають назву «суб’єкти федерації».

Правове становище республік, штатів, земель, провінцій регулюється конституцією федерації та іноді власними конституціями. В Індії, наприклад, тільки один штат з 25 (Джамму й Кашмір) має власну конституцію.

Суб’єктам федерації надається право у межах їх компетенції приймати закони, які не суперечать загальнофедеративному законодавству.

Конституції федеративних держав не надають суб’єктам федерації права виходу з федерації. Проте, як свідчить історія, інколи це не може запобігти відокремленню.

Нерідко спроба вийти зі складу федерації придушується федеральними збройними силами. Приклад - російсько-чеченські війни, коли чеченці намагалися утворити незалежну Республіку Ічкерія.

Федералізація - це процес об’єднання незалежних суб’єктів (земель, штатів, регіонів) у федерацію і створення  надсуб’єктних органів управління.

Слід зазначити, що коли говорять про Україну, то фактично мається на увазі цілком протилежне - перетворення унітарної держави у федеративну шляхом зміни Конституції та проведення відповідних законодавчих реформ.

                              Кому вигідні розмови про федералізацію ?

 Сьогодні поняття "федералізація” слугує виключно фіговим листком для прикриття сепаратизму, намірів розхитати, розвалити державу. В українському суспільстві немає реальних прихильників федерального устрою. Коли відстоюють такий устрій, то мають на увазі зовсім інше. За федералізацію виступають або окремі "лідери" самопроголошених територій, щоб забезпечити собі владні повноваження (а також уникнути відповідальності за злочини), або підтримувані Росією антиукраїнські, антидержавницькі сили.

        Нині у світі за федералізацію України виступають переважно російські політики та підконтрольні їм ЗМІ. Однак, після анексії Криму та російської агресії на сході України ці ідеї, цілком резонно, сприймаються як відверто антиукраїнські. Сучасна Україна, як і будь-яка інша держава світу, не є однорідним національно-державним утворенням. Проте федералізація навіть теоретично не може вирішити культурні, мовні, релігійні, етнографічні, національні питання. Навпаки - через зовнішнє "підігрівання" слугувала б основою для поглиблення розколу та ослаблення держави.

Та навіть якби не цей аргумент, ідея федералізації абсолютно неприйнятна для України.

                              Аргументи проти федералізації України:

 Замість того, щоб зняти протиріччя, федералізація може посилити розкол країни, оскільки передбачає більшу культурну, економічну й навіть політичну замкнутість регіонів та, відповідно, загострення суперечностей між ними на ґрунті героїзації різних за поглядами історичних осіб, культурної та економічної орієнтації, різності традицій, мови, конфесійної належності, тощо.

Федеративні країни формуються внаслідок інтеграційних процесів, що охоплюють певні національно-територіальні утворення, а не у результаті поділу держави. Найстійкіші федерації виникали шляхом об’єднання незалежних суб’єктів (Канада, Німеччина, США тощо). Недарма в перекладі з латинської федераціо означає "союз, об’єднання". Отже, відповідно до цієї "традиції" Україна мала б спочатку розпастися на державні утворення, які потім могли б створювати федерацію, що само по собі абсурдно.

Федералізація в Україні не має жодних економічних чи національних передумов. Попри культурні розбіжності, у нас немає економічно самодостатніх регіонів чи національно-територіальних одиниць, які могли б аргументовано претендувати на окремішність.

Сьогодні переважна більшість суверенних держав світу, а особливо європейських, є унітарними.

Сучасні опитування громадської думки свідчать про непопулярність ідеї федералізації України. Лише 12-15% українців підтримують таку ідею (явно не розуміючи, що насправді за цим стоїть, або маючи на увазі сепаратизм).

 Федералізація призвела б до збільшення рівня бюрократії в регіонах, а в умовах корупції - до розкрадання коштів на регіональному рівні.

Всі новини →