Головна | Новини | ОГОЛОШЕННЯ | Всеукраїнська програма ментального здоров'я "ТИ ЯК?" |
25/03/2015
28 березня миколаївці відзначать 71-у річницю визволення міста від фашистських загарбників. У Миколаївській області проживає 1141 ветеран, учасник бойових дій у період Другої світової війни, з них 10 - звільняли наш край. Роки невблаганні, все менше тих, хто пройшов війну, визволяв нашу область, вистояв і переміг в тій страшній війні.
Напередодні святкування пам'ятної дати голова облдержадміністрації Вадим Меріков провідав на дому ветеранів, які брали участь у визволенні міста та області в 1944 році.
Іван Павлович Гаськов, який брав участь у бойових діях по визволенню Миколаївської області, воював на Донському фронті в 8-й Гвардійської армії, 320-й стрілецькій дивізії. Нагороджений 3-ма бойовими орденами та 19-ю медалями.
«Дякуємо Вам від усіх миколаївців, жителів області за перемогу, за мир і спокій. Здоров'я Вам міцного», - сказав Вадим Меріков.
Іван Павлович скаржився, що роки вже не ті, все-таки вже 92 роки, здоров'я іноді підводить. Військові роки згадує з сумом: «Страшні були часи. Не дай Бог повторення таких моментів, не тільки в нашому краї, а й взагалі в країні. Потрібно, щоб країна жила мирно, спокійно, щоб ростили онуків, правнуків - гідних своєї країни, тоді буде Україна сильною. Український народ багато пережив за цю епоху».
Вадим Меріков запевнив, що зараз робиться все можливе для того, щоб вирішити конфлікт на сході країни.
А Григорія Тихоновича Заговалова і Бориса Григоровича Ценципера керівник області відвідав у госпіталі інвалідів війни, де вони зараз проходять лікуванні.
Григорію Тихоновичу 97 років, старший лейтенант, інвалід війни, кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни I і II ступенів, нагороджений 22-а медалями, серед яких і «За відвагу», і «За бойові заслуги». Він дуже дякував лікарів, які сьогодні відновлюють його здоров'я, адже на війні він був поранений 6 разів. За його словами, досі носить у своєму тілі 2 осколки - один під серцем, другий - у хребті.
Вадим Меріков побажав ветерану якнайшвидшого одужання і попросив поділитися спогадами про звільнення нашої області: «Це дуже важливо, ми повинні пам'ятати історію, розповідати її нашим дітям і наступним поколінням».
Григорій Тихонович розповів, що служити він почав в 17-й Горьківській мотострілецькій двічі Червонопрапорній дивізії імені Верховної Ради. Потім в 1939 році з 20-м артилерійським полком вирушив до Польщі. Після цього брав участь у Фінській війні: пройшов всю «лінію Маннергейма», там був двічі поранений. Звільнення України після Сталінграда розпочав у Кривому Розі, потім - Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Одеса.
Після війни Григорій Тихонович працював у школі військкерівником, потім - старшим інспектором у справах неповнолітніх у миколаївській міліції, де йому вдалося облаштувати кімнату для безпритульних дітей.
Вадим Меріков подякував ветерану і побажав міцного здоров'я та довгих років.
Борис Григорович Ценципер - справжній оптиміст, у свої 92 роки на питання про здоров'я відповів рядками з пісні: «Не сдаются душой ветераны Второй мировой». Звільняв Миколаїв Борис Григорович у складі 3-го Українського фронту в 57-му стрілецькому корпусі. «Війну почав з Харкова, там був у них найбільший завод, який ми знайшли і звільнили. Потім я сказав своєму командирові: «Я йду вперед - я звільню Миколаїв». Я звільнив Миколаїв і пішов далі. Перемогу зустрів у Чехословаччині. Після чого нас перекинули в бік Росії, і там я воював з японцями. Звільнив Китай і мене нагородили орденом Червоної Зірки», - згадує ветеран.
«У цих словах - ціла історія. Велика Вам подяка. Одужуйте, не хворійте, здоров'я і довголіття. А ми все зробимо для того, щоб був мир і стабільність», - сказав Вадим Меріков.
Борис Григорович нагороджений бойовим орденом і 13-ма медалями.
Передав привітання та подарунки керівник області і Дмитру Пилиповичу Іванцю. Дмитро Пилипович був призваний у діючу армію в 1943 році і закінчив війну в 1945 році командиром відділення 3-го батальйону 5-ї армії. Брав участь у бойових діях по визволенню міста Миколаєва. Нагороджений 2-ма бойовими орденами і 17-ю медалями.
Дмитро Пилипович розповів, що зараз дуже болять ноги, але на святкування Дня визволення Миколаєва постарається прийти.
Вадим Меріков пообіцяв, що йти не доведеться, міська влада організує транспорт для всіх бажаючих ветеранів.
Олексій Лук'янович Жуков - визволитель Миколаєва, сержант-механік з електроустаткування літаків третьої авіаескадрильї 2-го двічі Червонопрапорного полку. Нагороджений 2-ма бойовими орденами та 12-ма медалями. Для нього війна закінчилася тільки в 1956 році. За визволення Миколаєва їх полку було присвоєно звання «Миколаївський». Ветеран згадує, що звільняли Миколаїв з боку Скадовська. У ті дні погода була по справжньому березневою: сльота і бруд. Олексій Лук'янович розповів, що виштовхували з бруду вручну літаки. «В останній виліт, який був на Миколаїв 27 березня - вдалося знищити 24 ворожих літаків: 12 - в повітрі і 12 на землі. День Перемоги зустрів уже в Саках», - згадує ветеран.
Після Миколаєва було звільнення Одеси, потім - Болгарія. Олексій Лук'янович брав участь в організації Ялтинської конференції, яка проходила в Лівадійському палаці. На власні очі бачив Черчілля і Рузвельта.
Вадим Меріков подякував Олексій Лук'яновича: «Ми цінуємо все, що зробили Ви, військовослужбовці і народ України. Упевнений, мир настане в Україні, правда завжди перемагає, а ми - українці – завжди маємо рацію. Наші воїни захищають нашу територію. Ми зробимо все для миру і спокою, а після настання миру - відновимо і країну, і армію. Повірте, турбота про ветеранів - це першочергове завдання для кожного з нас. Нам дуже важливі Ваша підтримка і слова, саме Ви пройшли війну, Ви, як ніхто, знаєте, що таке війна», - зазначив керівник області.
Вадим Меріков поцікавився, що необхідно ветерану. Олексій Лук'янович попросив встановити домофон на вхідних дверях в під'їзді, так як ходити складно, доводиться постійно когось просити відкрити двері для лікарів, або відвідувачів. Вадим Меріков запевнив, що найближчим часом домофон встановлять.
Олександр Якович Крівошликов був призваний у діючу армію в 1943 році і закінчив війну в 1945 році у складі 2-го Українського фронту. Звільняв Миколаївську область. Нагороджений 2-ма бойовими орденами, серед яких і «За хоробрість», і 15-ю медалями, серед яких «За визволення України», «За визволення Білорусії», «За перемогу над Німеччиною». Всього у Александра Яковича близько 30 нагород. Він прослужив понад 33 років, після чого працював у військовому містечку в Миколаєві. Всього ж у нього стаж служби та роботи в армії 49 років.
Олександр Якович розповів, що 6 років тому поховав дружину і зараз живе один, що дуже складно, - у нього катаракта і глаукома очей, майже не бачить.
Провідав Вадим Меріков і підполковника Віктора Андрійовича Говоровського, який 14-річним хлопчаком в 1945 році брав участь у Параді Перемоги.
«У 1943 році вступив в Суворовське училище. І нас - суворовців залучили до проведення Параду Перемоги. Вражаючою була і підготовка до нього», - згадував ветеран.
Віктор Андрійович - син військового, який загинув майже відразу після початку війни - 25 червня 1941 року. Сам же Віктор Андрійович проходив службу в Київському, Ленінградському, Одеському військових округах. У Миколаєві служив до 1982 року.