Пам’ятаймо історію свого народу

14/09/2015

У другу неділю вересня у світі традиційно вшановується Міжнародний день пам'яті жертв фашизму. Відзначення Міжнародного дня пам'яті жертв фашизму започатковано у 1962 році саме у вересні (друга неділя), тому що на цей місяць припадають дві пов’язані з Другою світовою війною дати - день її початку і її повного завершення.

     День пам'яті жертв фашизму - це День пам'яті десятків мільйонів людей, які загинули в Другій світовій війні: мільйонів солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше - мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб та від голоду

      Немає та не могло бути країни, яка б виграла від правління нацистів чи фашистів, немає такого народу, який би збагатився матеріально або духовно в результаті  володарювання нацистів, які мали  найстрашнішу ідеологію- ту, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах, за колір шкіри  та віросповідання. Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв.

    Сім десятиліть тому нацистську машину вдалося зупинити і знищити. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.

     Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих від фашизму в роки Другої світової війни — як від воєнних дій, так і від військових злочинів. Прямі втрати населення - вбиті та померлі від поранень або голоду, зниклі безвісти — складають понад 8 мільйонів осіб.

      Війна прийшла на українські землі 1 вересня 1939 року — разом із першими німецькими бомбами, що впали на Львів та інші міста, а залишила їх 28 жовтня 1944 року.

Українці ж, як народ зустріли війну одними з перших - 1 вересня 1939 року, - а завершили одними з останніх — 2 вересня 1945 року. Капітуляцію останньої воюючої країни - Японії - від імені Радянського Союзу приймав український генерал Кузьма Дерев’янко.

   Український напрям був головним на «Східному фронті», а відтак - у всій війні: саме тут діяло в різний час від 50 до 75% всіх дивізій вермахту і половина всіх радянських сил (4 фронти та 54 армії).

    Незважаючи на те, що Україна належала до східноєвропейського театру війни, українці воювали по всьому світу. Український слід залишився на полях головних битв на інших фронтах Другої світової війни: Вестерплятте, Дюнкерк, Монте-Кассіно, Нормандія, Маньчжурія. Українці були мобілізовані або долучилися добровільно до більшості головних світових армій, що протистояли фашизму.

      Не менш як 100 тисяч українців в складі Війська Польського стали на боротьбу із нацизмом у вересні 1939 року і не менше 8 тисяч з них загинуло.  Найбільше українських солдат (до 6 мільйонів) нараховувала Червона армія, близько 130 тисяч перебували в арміях Великої Британії, Франції та Канади. Українська повстанська армія від часу створення у 1942 році і до часу відступу нацистів з теренів України наприкінці 1944 року, брала активну участь у боротьбі проти німецької окупаційної системи, завдавши їй значних втрат.

Отже у роки Другої світової війни з гітлерівською Німеччиною та її союзниками воювали близько 7 мільйонів українців, їх внесок у перемогу над фашизмом був одним із визначальних.

        Питання війни і миру сьогодні знову перебувають на першому місці міжнародного та європейського порядку денного. Російська Федерація, цинічно розтоптавши міжнародне право, анексувавши Крим та розпаливши збройний конфлікт на Донбасі, сьогодні знову руйнує систему європейської та світової безпеки. Зухвала російська агресія становить загрозу не лише для України, а й для всього цивілізованого світу, його безпеки і стабільності.

Офіційна Москва за старим принципом навішує на опонентів класичні ярлики «фашистів». Кремлівська пропаганда постійно переконує своїх шовіністично зазомбованих громадян в тому, що до влади в Україні, в Грузії та країнах Прибалтики прийшли «фашисти» і «нацисти». Такі декларації висловлюються представниками РФ і в ООН, і в офіційних переговорах з США, Німеччиною, європейськими державами.

Однак ситуація є якраз протилежною - маємо всі підстави говорити про фактичну тотожність фашистських режимів та сучасної російської диктатури. Цей факт підтверджують дедалі більше провідних науковців та політологів. Відомий американський політолог З.Бжезінський порівнює путінську Росію з італійським фашизмом. «Путінський режим багато в чому нагадує режим Муссоліні, - пише Бжезінський у книзі «Стратегічне бачення». Як і дуче в Італії, Путін в Росії централізував політичну владу в ім'я шовінізму. Він установив політичний контроль над економікою, не здійснюючи націоналізації та не чіпаючи олігархів і мафії.

    Путінська Росія намагається захопити всі території, де мешкають етнічні росіяни і російськомовні. За останні 20 років Росія напала на Грузію, спровокувала конфлікт у Молдові, підтримуючи штучно створені нею ж сепаратистські режими на частині території цих країн, придушила кривавими репресіями волелюбний чеченський народ, здійснила збройну інтервенцію в Україну.

    Має місце яскраво виражений культ мілітаризму в Росії.

Як і кожен фашистський режим, офіційна Москва систематично критикує ліберально-демократичні цінності, які насмішливо зводить до прав секс-меншин та толерантності до мусульман, висміюючи це як найстрашніші аспекти демократії. А як альтернативу пропонується сильна країна із сильним вождем, якого бояться і поважають у світі - класична формула Муссоліні.

     Загострений націоналістичний шовінізм, залякування опозиції, культ сильного лідера з твердою рукою, пошук зовнішнього ворога, ненависть до іноземців та побудова «держави страху» фактично повністю відтворюють модель фашистського диктаторського фашизму.

    Українська  держава наразі  приділяє особливу  увагу  вшануванню пам’яті  жертв Другої Світової війни та тим подіям, об’єднує українську націю та покоління, приділяє увагу вихованню молодого покоління на прикладах історії та  захисників свого народу.

     У 2014 році у Києві на офіційних заходах з нагоди річниці Перемоги над нацистською Німеччиною вперше було вжито європейську символіку пам’яті полеглих у війні - Червоний мак.

     Червоний мак — водночас є символом європейським та українським,  символом пам'яті жертв Першої світової війни, а згодом — жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року.

В українській традиції, зокрема у народних піснях та переказах, маки є символом пам'яті за полеглими у бою і зацвітають там, де пролилася козацька кров.

    Тож пам’ятаємо   історію загибелі свого народу, всіх, хто загинув, ,ахищаючи суверенітет та цілісність держави.

Всі новини →