Вічна слава та пам’ять героям Первомайщини!

28/09/2015

     Війна   з російським агресором - це  біль нашого народу, це втрата кращих доньок і синів, це сльози переселенців та вкрадене дитинство.

   І скільки б років не пройшло,  ми завжди будемо пам’ятати тих, хто  не шкодував свого життя заради мирного неба Миколаївщини.

    В ці важкі для країни  часи наш народ, не дивлячись на різну його ментальність, єдиний  як ніколи, мобілізований та сильний духом.

    Проте змиритися із  смертями  власних дітей, чоловіків та рідних  не можна ніколи.

      От і сьогодні разом із  кам’янобалківцями вся Первомайщина вшановувала річницю загибелі Олександра Завірюхи- нашого земляка, який народився та виріс в селі Кам’яна Балка.

      На його роковини приїздили побратими із 79- аеромобільної бригади, духовий оркестр у повному складі та  друзі, з якими  Олександр ділив дні і ночі військової  передової.

       До села завітала делегація Первомайського військового комісаріату, представники районної ради та райдержадміністрації, рідні та близькі  загиблого, учні  Кам’янобалківського НВК, Кінецьпільської школи, громадська організація Первомайського району «Ніхто, крім нас», сільський голова  Кінецьпільської сільської ради, друг  загиблого Сашка- Сергій та   інші громадяни  Первомайського району.

     Всі  прийшли вшанувати пам’ять Олександра та в його особі усіх наших земляків.

     Мітинг з приводу відкриття  пам’ятної дошки в меморіалі слави села Кам’яна Балка відкрила Ольга Кульчицька- виконуюча обов’язки сільського голови. До речі, сільський голова цього  села Андрій Кульчицький теж служить в АТО, як  зразок керівника, що не тільки говорить, але й ділить свою долю разом із захисниками України.

      Ольга Андріївна  згадала про всіх односельців, які віддали  свій обов’язок Батьківщині,  повернулися в рідне село та особливо по – теплому сказала про загиблого  Олександра:       «Сашко  народився і виріс  в селі Кам’яна Балка, тут  він навчався в школі, був чемним та доброзичливим хлопцем. Після закінчення дев’яти класів, вивчився на електрика, потім працював в  ТОВ «Агрофірмі «Корнацьких». Проте, не судилося йому насолоджуватися мирним життям. Пішов в армію за контрактом та не зміг  стояти осторонь, коли  Україна  палала у вогні».

     Перед присутніми виступили голова ради ветеранів села, директори  Кам’янобалківського НВК та Кінецьпільської школи, представник Первомайського військового комісаріату, представники громадської організації та  усі дякували батькові, який самотужки виховував сина.

     Розчулила присутніх і  бабуся загиблого  Євгенія Олексіївна, яка сумуючи та плачучи згадувала свого онука, останні хвилини спілкування із ним та тремтячими руками витягла папірець із віршами, щоб зачитати  присутнім такі слова:            « Не плач за мною бабцю, а молись. Якщо я не повернусь- я на небі..»

     «Звісно, ніхто і ніколи не пройде мимо могили Олександра. Кожен  його згадає  та вклониться», - зазначив  голова ради ветеранів села.

     Прийшли сказати «Ні, війні!» зовсім маленькі господарі цього села- дошкільнята. Присутні не стримували сліз. Нехай ця  дітвора  буде самою щасливою і  розумною  частинкою нації, нашою  національною гордістю і незламною силою України.

     Заступник голови райдержадміністрації Володимир Рябченко зазначив:

«Сьогодні важливий день  не тільки для Кам’янобалківців, але й для всіх жителів Первомайського району. Важливий, тому що ми пам’ятаємо усіх наших земляків, які віддали  своє життя за суверенітет та цілісність нашої держави.

     Простий хлопчина Олександр Завірюха один із перших загинув, захищаючи Донбас. Пройдуть роки, закінчиться війна, але завдяки зусиллям громади села, депутатів та сільського голови, ця пам’ятна дошка  увічне нашого земляка- патріота  на віки.

     Давайте ж   на прикладі героїв – захисників  виховувати наших дітей, берегти мир та цінувати кожну хвилину життя».

      Заступник голови районної ради Наталя Повстемська згадала про Олександра теплими материнськими словами, про те, як випроводжала з свого кабінету перших хлопців в АТО, як спілкувалася саме із Сашком та подякувала рідним за його  виховання.    На останніх хвилинах промови голос її здригнувся, а в очах промайнула сльоза. Ніколи вже не повернеться цей усміхнений та не по роках дорослий хлопчина.

     Не судилося  йому, молодому контрактнику, жити та народжувати  дітей,  допомагати в старості батькові та бабусі.

     Сільський ансамбль художньої самодіяльності  виконав українські пісні- молитви матерів за своїх синів. Присутні вшанували  усіх загиблих українців хвилиною мовчання. А гучний салют військовослужбовців  пролунав, як символ єдності і міцності чоловічої дружби, особливо тієї, яка  окроплена  кров’ю  та біллю втрати своїх друзів.

     Ольга Андріївна вручила поминальну  хлібину на  українському рушнику батькові Ігорю Олександровичу та низько вклонилася від імені усіх присутніх.

      Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдата Завірюху Олександра Ігоровича нагороджено орденом «За мужність» III ступеню посмертно

      Геройські звання — справжнім героям! Це вже стає ознакою нашого часу. Тож схилимо свої голови перед тими, кому завдячуємо своїм життям.

Всі новини →