ВИКЛИКИ ІСТОРІЇ: РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

18/02/2016

 Євромайдан, Єврореволюція, Революція Гідності – усі ці терміни сьогодні стали невід’ємною складовою в історії побудови  української державності.

       Україна є досить молодою республікою, юридично свою незалежність вона отримала у 1991 році., проте в реаліях це було далеко від бажаного. Протягом усього періоду незалежності ми стали свідками того, як наша держава поступово перетворювалася на другорядну країну світу, сателіта Російської Федерації.

    Замість реформ та змін, в країні зберігалася законсервованість системи, котра дісталась нам у спадок ще від Радянського Союзу. Тіньова економіка, зростання корупції та хабарництва, безвідповідальність  влади та її авторитарний характер, навмисне знищення армії практично зруйнували потенціал країни. Україна перебувала у стані постійної кризи у всіх сферах життя.

      Помаранчева революція 2004 року мала стати рушійною силою до змін, люди вірили, що буде усе по-новому. Проте очікування не справдилися, а навпаки, були розбиті у пух і прах. За час  президентського правління Януковича влада була остаточно узурпована  та служила виключно олігархічним кланам і  проводилась проросійська зовнішня політика.

      Все ж українці вірили, якщо Україна стане на шлях європейської інтеграції,  то в державі будуть проведені соціально-економічні та політичні реформи. Але сценарій розвивався зовсім по-іншому. Неочікувана для всіх заява: Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Заява стала тим каталізатором, який призвів до перших актів протесту.

     Епіцентром основних подій знову ж таки стала столиця України місто  Київ. 21 листопада на Майдані Незалежності почали збиратися перші учасники мітингу, їх чисельність нараховувала близько 1500 осіб. Вони пікетували Адміністрацію Президента, а потім, повернувшись на Майдан, вирішили лишитися на ніч. Суди  заборонили встановлювати намети пікетувальникам, проте, протягом революційного тижня по всій Україні розпочалися протести, а в Києві вже майже 7 тисяч учасників приєдналися до протесту.

      Тим часом в столиці України при підтримці Януковича був створений антимайдан, який охороняли загони «Беркуту». Після кривавого розгону Майдану 28 листопада  відбувся студентський страйк, проте, міліція  жорстоко побила молодь і Революція Гідності прийняла інший  напрямок. Ніхто не пробачив міліціянтам побиття  студентів. До того ж,  влада продовжила приймати антинародні закони, забороняючи протести та встановлюючи  ще більші покарання для мітингувальників.

    Хід таких подій, зрозуміло, не влаштовував українське суспільство. Більше сотні громадських організацій оголосили повну мобілізацію на Майдані Незалежності у Києві.

     В ніч з 20 на 21 січня продовжувались зіткнення, в результаті яких мітингувальники були дещо відтіснені від барикад, але на ранок їм вдалось повернути втрачене. Силове протистояння було призупинене 4-ма священиками, які стали між протестувальниками та спецпідрозділами. Кривавим для України виявився День Соборності 22 січня.

       Близько 8 ранку 22 січня «Беркут» пішов у наступ на вулиці Грушевського, почав розбирати барикаду й затримувати людей. Внаслідок атаки спецпризначенців близько 200 протестувальників було поранено. За повідомленням «ВВС Україна» та «Української правди» 22 січня, «один з керівників медичної служби Євромайдану підтвердив загибель учасника сутичок на вулиці Грушевського. Молодий хлопець отримав чотири вогнепальних поранення: одне з яких було в шию, а інше – в голову. Цією особою виявився палкий патріот України і охоронець Євромайдану – Сергій Нігоян, 20-річний вірменин з Дніпропетровської області. Того ж дня було застрелено ще одну людину, білоруського активіста  Михайла Жизневського. Згодом лікарі виявили в тілі одного із загиблих кулю від снайперської гвинтівки, у іншого – пістолетну кулю. Цього ж дня у лісосмузі в Бориспільському районі Київської області було знайдено тіло Юрія Вербицького, що був викрадений з Олександрівської лікарні.

      Наступного дня людей продовжували нахабно  розстрілювати.Свого пікуРеволюція дійшла 18-20 лютого. Влада вже нічим керувати не могла, хіба що тільки тікати від народного гніву.

Вранці  20 лютого протестувальники у Києві перейшли у наступ. Загиблих  на той час, вже налічувалося 60 чоловік. 20 лютого - Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України».

     21 лютого - Лідери опозиції підписали з  Януковичем угоду, але Євромайдан не визнав її і вирішив йти до кінця.

     22 лютого 2014 року - кінець режиму Януковича: Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України.

     Цю історію ніколи не забудуть нащадки  українців, бо кривава війна продовжується  на Сході країни, як відлуння узурпаторів і нелюдів, ворогів свого народу, які, проживаючи в  країні агресора, прикидаються «патріотами» свого народу та всіляко   намагаються проникнути в душу  українців.

     Пам’ятаймо своїх героїв, вшануймо їх пам’ять  20 лютого.

Всі новини →