Українські дисиденти- діячі українського правозахисного руху

23/05/2016

 На підставі  Указу Президента України Петра Порошенка від 04 квітня 2016 року  український народ  відзначає 40 – річницю створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

     Українська Гельсінська група- це  громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, відома також як Українська Гельсінська група (УГГ), об'єднання діячів українського правозахисного руху, утвореного в Україні 9 листопада 1976 року.

     На 50-тисячному мітингу у Львові 07.07.1988 року  на її основі було проголошено створення Української Гельсінської спілки (УГС).

      Підставою для утворення УГГ були постанови про права людини, Заключний  акт  Наради у справах безпеки й співпраці в Європі у Гельсінкі 1975 року. Згідно з основоположною декларацією УГГ її метою є сприяти виконанню в Україні постанов Заключного акту:

-збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих;

-доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл української та міжнародної громадськості, до урядів держав, які підписали Заключний акт.

    УГГ ставить також своїм завданням знайомити громадян України з Декларацією прав людини ООН, домагатися від влади здійснення права на вільний обмін інформаціями та ідеями, акредитування в Україні представників закордонної преси, утворення незалежних пресових агентств, безпосереднього контакту України з іншими країнами. Для виконання цих завдань УГГ встановила зв'язок зі своїми кореспондентами та співробітниками у різних частинах України, а також з іншими гельсінськими групами, зібрала сотні документів, які свідчать про порушення органами влади людських та національних прав, й у своїх деклараціях, меморандумах, зверненнях, протестах довела їх до відома різних міжнародних кіл, а також органів влади СРСР.

     УГГ виступає за оборону переслідуваних за переконання, дає їм моральну та юридичну допомогу. Від другої половини 1970-их років  УГГ виявилася в Україні діяльним у рамках існуючого радянського законодавства і міжнародних договорів речником прагнень українського народу до політичної і соціальної свободи та державної незалежності. Правозахисна платформа УГГ стала в наявних в СРСР та у світі умовах мобілізуючим, ефективним засобом для активізації громадськості й оборони українських національних інтересів.

    Проте,  КДБ застосовувало до УГГ жорстокі репресії. У 1977 році  заарештовано й тоді або у наступному році засуджено на максимально допущену законом (ст. 62 Кримінального кодексу УРСР — «антирадянська агітація та пропаганда») кару від 7 до 10 років ув'язнення і 5 років заслання членів-засновників УГГ: Миколу Руденка, Олекси  Тихого,

 Левка Лук'яненка та інших.

  Після арештів до УГГ в 1977–1978 років  вступили нові члени.

Проте, вже у  1979 році  було    заарештувано О. Бердника, П. і В. Січків, Ю. Литвина, В. Овсієнка.

З 1979 року  членами УГГ стали:  Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл та інші. 

Навесні 1979 в Мордовських таборах політичних в'язнів створено Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у місцях позбавлення волі, до якої ввійшли, між іншими, деякі члени УГГ (Л. Лук'яненко, М. Руденко, О.Тихий), а також інші політичні в'язні з України.

В 1977 році  член УГГ генерал  Петро  Григоренко одержав дозвіл виїхати на лікування до США, після чого його позбавили громадянства СРСР. Виїхати за кордон дозволили також П. Вінсові, Н. Строкатій, В. Малинковичу й С. Караванському.

    На підставі доручення від УГГ створено Закордонне Представництво УГГ в складі: генерала  Петра Григоренка, Л. Плюща та Н. Строкатої. Воно діяло в напрямі здійснення програми УГГ, виступало перед чужим світом на оборону діячів правозахисного руху в Україні, втримувало зв'язки з різними міжнародними організаціями (Міжнародна Амністія, профспілками, представниками за кордоном правозахисних груп інших народів СРСР).

   В 1979–1980 посилено терор в Україні, особливо проти членів УГГ і заарештовано втретє В. Чорновола, ув'язнено в божевільні О. Мешко, заарештовано В. Стуса, О. Матусевич-Гейко, В. Калиниченка, В. Стрільціва. У тих роках засуджено також до ув'язнення від 2 до 10 pоків  таборів і від 3 до 5 pоків  заслання членів УГГ: О. Бердника, О. Гейко-Матусевич, М. Горбаля, В. Калиниченка, 3. Красівського, Я. Лесіва, Ю. Литвина, В. Овсієнка, П. Розумного, П. і В. Січків, В. Стрільціва, В. Стуса, В. Чорновола.

Декого з них судили за провокаційними звинуваченнями в спробі зґвалтування, незаконному зберіганні зброї, опорі міліції та іншими неполітичними статтями КК УРСР.

З 1979 Закордонне Представництво УГГ вела акцію за мобілізацію міжнародної громадської думки на захист прав людини та народів під час Мадридської конференції.  

     В 1980 закордонне представництво  УГГ почало видавати «Вісник репресій в Україні».

     В період декомунізації та інформуванні населення про звірства тоталітарного комуністичного режиму, в українських містах  перейменовуються вулиці на честь дисидентів- борців УГГ.  

     В місті Первомайську на будівлі  міського будинку культури імені Є.Зарницької, за рішенням громади, встановлено меморіальну дошку В.Чорноволу, проте, ні місто, ні район не назвали жодної вулиці на честь борців за права українців.

Всі новини →