Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів

11/04/2017

               Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів — пам'ятна дата, що відзначається громадськими організаціями та окремими органами влади в Україні та колишніх республіках Радянського Союзу.

   11 квітня на честь події, яка мала місце 11 квітня 1945 року, коли  в'язні концтабору у Бухенвальді почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.

    В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на території Бухенвальду (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених.

     Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор.

11 квітня в Миколаєві  біля пам’ятного знака в’язням концтабору «Шталаг-364» відбувся мітинг та покладання квітів з нагоди Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концентраційних таборів.

Вшанувати пам’ять жертв концтаборів зібралися небайдужа громадськість та представники обласної та міської влади, зокрема заступники голови облдержадміністрації, заступники Миколаївського міського голови, депутати обласної та міської рад.

У день скорботи за колишніми в’язнями фашистських концтаборів зі сльозами на очах небайдужі городяни, люди похилого віку згадали тих, хто пережив ті страхіття – своїх рідних, близьких, друзів.

Довідка: Концтабір «Шталаг-364» у селищі Темвод був одним із найбільших регіональних німецьких таборів для радянських військовополонених на Півдні України і мав свої філіали в інших містах. Тут були заморені голодом та холодом, закатовані та розстріляні понад 30 тис. військових.

Комплекс споруд табору «Шталаг-364» складався з 26-ти двоповерхових бараків з розрахунку на сімдесят тисяч полонених, яких після певної фільтрації, розділяли на чотири умовні зони за національним принципом. Більшість з них складали росіяни і українці.   В кожному з таких бараків містилося до сорока чоловік, у яких не було ані найменшого шансу на втечу: всі вони були оточені двома рядами колючого дроту, десятьма сторожовими баштами з кулеметними розрахунками і прожекторами, багатометровим кам'яним парканом. Спали в’язні, як правило, на цементній підлозі. Скла у вікнах не було. Всіх полонених, закутих в кайдани, годували, як правило, з корит для худоби баландою з лушпинням, в яке рідко додавали листя соняшнику чи тирсу. В цьому таборі не було навіть трави: її поїли до самих корінців.

Всі новини →